У сузір'ї Небесної Гвардії...
18 Лютого 2019 р.
Щорічно, 17 лютого, прикордонники Могилів-Подільського загону вшановують пам'ять свого бойового побратима – Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова.
Офіцер загинув 17 лютого на блокпосту «Балу», що поблизу селища Фащівка на Луганщині. Нині це місце, на жаль, не під контролем України. Під натиском переважаючих ворожих сил наші військові були змушені звідти піти. З тих пір пройшло чотири роки, але пам'ять щоразу повертається туди, де гартувались характери захисників Батьківщини, котрі не пошкодували ні життя, ні здоров’я заради миру….Схилімо голови перед подвигом героїв. Згадаймо їх щирим, добрим словом….
Старший лейтенант Вячеслав Семенов прибув на блокпост «Балу» 9 лютого, а з ним і його підлеглі: прапорщик Олег Вінницький, старшина Віталій Гусак та старший солдат Олександр Степаницький. Поруч них несли службу і воїни 128 гірсько-піхотної бригади. Того дня із самого ранку тривала артпідготовка, потім, не припиняючи вогонь, на блокпост прорвався ворожий танк. Прикордонники відстрілювалися від піхоти, що відстала, вели прицільний вогонь по танку з гранатометів. Не дивлячись на чотири попадання у башту, танк продовжував стріляти…Нарешті його таки пошкодили і ворог відійшов. Після короткого затишшя бойовики почали мінометний та артилерійський обстріл – «гатили» з мінометів та гаубиць. Чотири прикордонники опинились на відкритому просторі, адже бетонні блоки поста були знищені. За обстановкою слідкували, приховуючись за дюралюмінієвим вагончиком, який не міг захистити навіть від автоматних черг, але наразі візуально прикривав від снайперів.
Ранок 11 лютого розпочався з чергового артобстрілу. На цей раз до мінометів та гаубиць приєдналися «Гради». Наступного дня – артпідготовка, а за нею – танк з піхотою. Грізна машина, зупинившись у кілометрі від блокпоста, стріляла прямою наводкою. Прикриваючись вогняним валом, підступала ворожа піхота. Прикордонники, відбиваючись за допомогою автоматів, кулеметів та підствольних мінометів, наносили ворогу великі втрати. Як розповідає старший солдат Олександр Степаницький: «На місці, де під нашими кулями полягли бойовики, кілька днів поспіль літали зграї ворон…».
Після бою на блокпосту - лише залишки бетонних блоків та техніки, знищеної напередодні. Але терористи і далі продовжували стріляти - цього разу кулеметним вогнем з башти танку. В цей час до блок поста під’їхало стареньке «Жигулі». В салоні – літні чоловік та жінка. З танкового кулемету по лобовому склу пройшлися кулі. Бабуся загинула одразу, а дідуся, що вискочив з авто, наздогнала куля. Танкісти, звісно, бачили, хто перед ними, але зігнали лють на ні в чому не винних людях. Як розповіли бійці, у старенького ще довго дзвонив телефон…
13 та 14 лютого – розриви мін, вогонь «Градів» та артилерії. Прикордонники, перебуваючи в бліндажі, по черзі вискакували і спостерігали за дорогою, аби не пропустити підхід броні та піхоти супротивника. Танк, що маневрував у полі біля позицій прикордонників, почав стріляти. У відповідь – прицільний вогонь, але машину, наче хто «заговорив» і їй тричі вдавалось заїхати на блокпост. Бійці таки змусили танк відійти, а, прослухавши розмови ворога через трофейну радіостанцію, дізнались, що терористам поставлено завдання знищити їх будь-якою ціною… Втрати ворога та відвага оборонців блокпоста деморалізували супротивника і хлопці зрозуміли, що бойовики не мають бажання йти в атаку, а дехто після оголошення Мінського перемир’я навідріз відмовлявся воювати.
15-16 лютого у пам’яті бійців залишилося як «затишшя перед боєм», бо 17 лютого о 09.00 ранку почалося справжнє пекло. Як пригадує прапорщик Олег Вінницький: «Спочатку нас «почастували» артилерійським вогнем. Ми постійно спостерігали за дорогою, аби не пропустити ворога. Старший лейтенант Семенов разом із Сашком Степаницьким вибігли, щоб оцінити обстановку. В цей час на прямий постріл вийшов ворожий танк. Коли дим розвіявся, ми побачили вагончик, розбитий вщент. Степаницький, отримавши поранення, сповз у бліндаж. Вячеслав лежав на землі важко поранений, але ще живий. Ми занесли його в укриття, викликали лікаря, зняли з командира бронежилет. Лікар збирався оперувати Семенова, але було запізно: осколок прорізав задню пластину бронежилета і смертельно поранив офіцера. Він був справжнім командиром, котрий не покидав нас у важку хвилину. Дуже переймався долею України. У час короткого перепочинку був незворушним, спокійним та все наголошував: «Ось закінчиться війна, приїдемо додому, зберемося родинами і згадуватимемо усе, як страшний сон…»
Після загибелі командира захисники блокпоста раз за разом відбивали атаки ворога, що здійснювались за підтримки чотирьох БМП, двох танків та великої кількості піхотинців. Армійцям вдалося знищити танк та БМП з ворожим командиром. Терористи намагалися витягти свого ватажка, але шквальний вогонь бійців не давав ніяких шансів. Хлопці запропонували ворогу здатися, гарантуючи життя і медичну допомогу, але екіпаж продовжував стріляти, то ж бійці закидали його гранатами. Вогонь припинився, але на блокпост заїхав інший танк. Знешкодити його не вдавалось. Проте при спробі відійти полем на Чернухіно, його наздогнали, перебивши пострілом гусеницю. Танкісти накивали п’ятами…Дякуючи хлопцям з 128 гірсько-піхотної бригади, які виручили прикордонників патронами, чимало терористів залишилися в лісосмузі на втіху чорним воронам.
18 лютого, після команди про передислокацію, воїни усе, що не могли забрати, знесли в бліндаж. Група прикриття, підірвавши усю зброю, мала виїхати на БМП, де знаходились тіла загиблих. Якби було знаття, що в критичний момент «підведе» акумулятор бойової машини, загиблих винесли б на руках…Довгий час тіло Вячеслава Семенова залишалось на території, зайнятій сепаратистами, і лише 5 березня зусиллями небайдужих людей було доставлене до рідного дому і поховане за усіма християнськими традиціями…
За виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності, вірність Військовій присязі старшого лейтенанта Вячеслава Семенова нагороджено високими державними нагородами: Орденом Богдана Хмельницького та Золотою Зіркою Героя України (посмертно). На честь героя, якому посмертно присвоєно військове звання «капітан», у його рідному місті Жмеринці відкрито меморіальні дошки, його ім’я занесене до Меморіалу шани Могилева-Подільського, увічнене у камені Меморіалу загиблим прикордонникам….
Ім’я героя-прикордонника Вячеслава Семенова, що зоріє у Сузір’ї Небесної Гвардії, у 2017 році присвоєно Могилів-Подільському прикордонному загону. Ми не забули своїх героїв! Даниною вдячності є наша шана та пам'ять про тих, хто подарував нам мир. Слава Героям!
Прес-секретар прикордонного загону Людмила Катеринич