Протидія торгівлі людьми
14 Липня 2016 р.
Торгівля людьми – болюче питання міжнародної спільноти,саме тому, 30 липня 2014 року Організація Об’єднаних Націй відзначила перший в історії Всесвітній день протидії торгівлі людьми! Цей день має на меті підвищити поінформованість громадськості про цю глобальну проблему і привернути увагу до тяжкого становища мільйонів жінок, чоловіків і дітей з усіх куточків світу, які стали жертвами торгівлі людьми, а також заохотити людей активно допомагати і протидіяти цьому злочину.
Торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має як економічні, соціальні, педагогічні, так і психологічні причини. Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – криміналізацією злочину в національному законодавстві – прийняття та виконання Комплексної програми протидії торгівлі людьми, проблема торгівлі людьми залишається актуальною і це негативне явище має стійкі тенденції до поширення, особливо зараз, коли Україна опинилася у військовому конфлікті.
Торгівля людьми, і дітьми зокрема, привертає сьогодні дедалі більшу увагу міжнародного та європейського співтовариств. Поряд із нелегальним переправленням мігрантів, використання «живого товару» для збагачення становить дуже серйозну гуманітарну, економічну й міграційну проблему в рамках транснаціональної злочинності. Ці явища не нові, але останнім часом вони набули великого поширення, постійно змінюючись та ускладнюючись.
Злочини вчиняються з метою трудової чи сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі чи трансплантації органів. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), щороку в усьому світі торгівля, жертвами якої стають 1,2 млн. дітей, приносить прибуток обсягом в один мільярд доларів США! Причини, через які неповнолітні змушені торгувати своїм тілом, і категорії населення, звідки вони походять, скрізь однакові. Відмінність лише у ступені зацікавленості держави й суспільства у розв’язанні цих проблем. Боляче про це казати, але нерідко саме батьки підтримують «роботу» власних дітей на вулицях. За даними ЮНІСЕФ, понад 50 відсотків дітей, попри погане ставлення до них батьків, люблять і довіряють їм більше, ніж будь-кому. Тож, коли мама з татом заохочують і підтримують, більше того, якщо це допомагає родині зводити кінці з кінцями, то чому б і ні? Діти вчаться заробляти на хліб проституцією, жебракуванням і крадіжками. Коли вони виростуть, хто зможе вилікувати скалічені в дитинстві душі й тіла? Не потрібно бути психологом, аби зрозуміти: нормально ставитися до дружби, кохання, інтимних стосунків, ці люди вже не зможуть. Як і не зможуть довіряти суспільству, котре нині з байдужістю за ними спостерігає. Нині, вітчизняне законодавство може прозвітувати хіба що про формальне виконання лише деяких пунктів. Отож, у цьому напрямі в нас є над чим працювати, аби привести правове поле у відповідність до міжнародних стандартів. На щастя, у Могилів – Подільському районі випадків торгівлі людьми та дітьми, зокрема,- немає, але для боротьби з такими ганебними явищами необхідно об’єднувати зусилля усіх державних і громадських організацій, продовжувати активно проводити просвітницько – роз’яснювальну роботу серед населення району.