Малюнки дітей на кордоні
09 Червня 2016 р.
Подія, яка днями проходила на пункті пропуску у Бронниці, черговий раз довела: європейська Україна - справа рук самих українців, заохочувати дітей до гарних справ - то велика мудрість, а серед військових є неймовірно творчі та ініціативні люди.
Так, саме такі люди, бо придумати розписати дитячими малюнками оборонно-захисні споруди, можуть найкреативніші. Такими і є начальник відділу прикордонної служби «Бронниця» Олександр Осадчук та заступник начальника відділу з персоналу Тарас Пилипець.
- Міст, який сполучає Бронницю з Молдовськими Унграми, є військово-стратегічним, тому має бути відповідно облаштованим і укріпленим. І хоч прямої загрози наразі нема - захисні споруди на кордоні - необхідна вимога, в разі чого мають прикривати від обстрілів. На жаль, вони нагадують кожному про війну. Ми ж хочемо, щоб, перетинаючи кордон, люди отримували радість, гарні емоції, натхнення, надію на мир. Молдовській стороні таким чином висловлюємо нашу дружелюбність та гостинність, - ділиться Олександр Осадчук.
На цей проект Олександра Олександровича надихнули конкурси, які охоче проводять ряд європейських міст. За його словами, на такі заходи з’їжджаються багато художників, щоб отримати частинку площі під художні ідеї.
Домомогти втілити творчий задум військовим допомогли вчителі Школи мистецтв художнього відділу Людмила Сорочинська та Юрій Кафарський. Вони організували дітей та попрацювали над ескізами.
- В цьому році у нас відсутня практика, - розповідає Людмила Валентинівна. - Вчителі ходять на роботу, а діти й собі приходять малювати: не хочуть сидіти удома. Тож ми навіть нікого не обдзвонювали, це ті учні, які, попри канікули, все одно йдуть до школи. Ось тут ми й згодилися. Дивишся на них за роботою - душа радується.
Лише коли про дитячу дисципліну заговорили дорослі, я подумала, справді, це ж лише діти і могли б гратися та пустувати. Проте на це не було й натяку, кожна дитина перебувала в полоні творчої зосередженості, розуміючи: вона на кордоні. Десятеро дівчат і двійко хлопців залишали на оборонних плитах поєднані дитячу безпосередність та професійність.
За роботою молоді спостерігали прикордонники і по-дитячому тішилися з різнобарвного дива, яке оживало під пензлями. Дивлячись, із яким завзяттям діти створюють шедеври, Олександр Олександрович каже, що тут можна було б проводити з дітьми арт-проекти, щоб дати можливість розвиватися юним талантам.
Щоб дітям працювалося енергійніше, прикордонники нагодували їх армійськими бутербродами, адже нерозписаною залишилася ще одна плита, на якій оживуть лелеки та квітка-берегиня, символи чистоти та воскресіння, життя та родючості.
Галина МЕЛЬНИК
