КУЛЬТУРА ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї, ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВО ТА МАТЕРИНСТВО
08 Червня 2017 р.
Планування сім’ї - надійний спосіб збереження та покращання здоров’я жінок та дітей. Відповідальність за планування сім’ї лягає на обох майбутніх батьків, передбачає оволодіння знаннями про те, з якого віку можна народжувати дітей, скільки мати дітей, яких інтервалів дотримуватись між пологами, а головне - практикувати здорову по відношенню до себе та майбутнього покоління поведінку.
Дуже важливо знати методи запобігання небажаної вагітності. Це допоможе уникнути аборту - шкідливої та небезпечної для здоров’я жінки операції. В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня більшої частини населення, погіршення його репродуктивного здоров’я особливої уваги заслуговують питання планування сім’ї. Як відомо, вирішення цієї проблеми сприяє зниженню материнської і дитячої смертності, профілактиці захворювань, що передаються статевим шляхом, і збереження здоров’я населення, позитивно впливає на рівень народжуваності.
Ще 1968 року ООН проголосила право на планування сім’ї і вільне відповідальне батьківство як невід’ємне право кожного громадянина.
За визначенням ВООЗ, термін “планування сім’ї” передбачає ті види діяльності, що мають на меті допомогти окремим особам і подружнім парам досягти певних результатів, а саме:
- уникнути небажаної вагітності;
- народити бажаних дітей;
- регулювати інтервали між вагітностями;
- вибирати час народження дитини залежно від віку батьків і стану їхнього здоров’я;
- визначати кількість дітей у родині.
В умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема планування родини набуває сьогодні великої медико-соціальної значущості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються в кожної третьої жінки, а у тих, які вперше завагітніли, ця частота наближається до 40%. Основними ускладненнями аборту є безплідність, не виношування вагітності, запальні захворювання геніталій, ендокринні порушення, ускладнення при наступних пологах і вагітностях.
Використання контрацептивів у країні є недостатнім у зв’язку з недосконалою системою інформування населення з проблеми планування сім’ї і недостатнім рівнем сексуальної культури. Небажана вагітність, аборти і захворювання, що передаються статевим шляхом, руйнують здоров’я молодих людей і ставлять під загрозу їхню здатність мати дітей у майбутньому.Планування родини покликане забезпечити здоров’я жінки для народження бажаних і здорових дітей саме тоді, коли це буде потрібно.
Аборт не повинен бути методом планування родини!!!
Варто не переривати, а попереджувати небажану вагітність. Розумною альтернативою аборту є контрацепція. Ризик, пов’язаний із застосування контрацептичних засобів, значно нижчий, ніж ризик, повязаний з небажаною вагітністю й абортом. У Нідерландах, Канаді, Англії, США ефективними методами контрацепції користуються 50-70% жінок при цьому рівень абортів у цих країнах – 3-20 на 1000 жінок у рік.
Сьогодні реальність така, що близько 60% молодих людей мають досвід статевого життя до 18 років. Таким чином «Період небезпеки» небажаної вагітності збільшується, а знання про те, як її уникнути, мають далеко не всі, це призвело до того, що зараз лікарів не дивує вагітність у дівчаток 13-19 років. Навряд чи знайдеться хоча б одна людина, яка позитивно ставиться до абортів. Але на жаль, у нашій країні аборт залишається асновним способом регулювання народжуваності. Кожен десятий аборт – у молодих жінок до 19 років. Близько 30-50% абортів у жінок старше 19 років повторні. Аборт негативно впливає на перебіг наступних вагітностей, часто призводить до дизгормональних станів, що у майбутньому проявляється порушенняи менструального циклу, мастопатіями, безплідністю.
Інша сторона проблеми полягає в тому, що молоді люди часто мають кілька статевих партнерів, часто змінюють їх. Це призводить до збільшення кількості захворювання статевих шляхів, таких як сифіліс, гонорея, хламідіоз, генітампний герпес та інші. Уже зараз кількість безплідних подружніх пар сягає 20%, причому є чоловіча безплідність.
Профілактика незапланованої вагітності
Оптимальний вік для народження дітей 18-35 років. Інтервали між пологами мають бути не менше двох років, це дозволяє жінці відновити сили для майбутніх пологів, зберегти своє здоров’я та здоров’я майбутніх дітей. Після настання вагітності необхідно якомога раніше звернутись в жіночу консультацію.
Сучасна медицина пропонує різноманітні методи запобігання небажаної вагітності. Види та засоби контрацепції відрізняються один від одного дією на організм, ефективністю та зручністю застосування. Не дивлячись на високу ефективність, жоден з методів сучасної контрацепції не дає стовідсоткової гарантії запобігання вагітності. Це пов’язано, перш за все, з неправильним або недбалим застосуванням того або іншого протизаплідного засобу. Крім того, наш організм має неповторні індивідуальні особливості, тому реальна ефективність засобів контрацепції на практиці не перевищує 98-99%.
Методи сучасної контрацепції
• регулярне вживання гормональних протизаплідних фармакологічних засобів.
• внутрішньоматкова контрацепція - введення до порожнини матки спеціальної спіралі або петлі.
• бар’єрна контрацепція - використання презервативів, діафрагм, тампонів, губок.
• хімічні засоби контрацепції - сперміцидні розчини, пінки, аерозолі, пасти та ін.
• пролонгована, тобто «довготермінова» контрацепція - введення до організму препаратів, які запобігають вагітності на термін від трьох місяців до п’яти років
• термінова контрацепція безпосередньо після статевого акту - застосування спеціальних гормональних фармакологічних засобів або введення спіралі в матку не пізніше 3-5 днів після статевого акту.
• метод лактаційної аменореї - грудне вигодовування дитини, як метод запобігання наступній вагітності після пологів• перерваний статевий акт, коли сім’явиверження відбувається поза піхвою
• стерилізація - операції по перев’язуванню сім’явивідних канатиків у чоловіків і маткових труб у жінок
• природні методи уникнення вагітності - утримання від статевого контакту в певні дні менструального циклу.
Гормональні протизаплідні фармакологічні засоби містять штучно синтезовані гормони, які за своїм складом та якостями дуже близькі до природних гормонів жіночого організму. Такі препарати нового покоління включають мінімальні дози гормонів і відносно безпечні для здоров’я, при правильному використанні надійно захищають (з вірогідністю 99%) від небажаної вагітності. Вони попереджають визрівання фолікулів в яєчниках та затримують овуляцію. Комбіновані препарати діють на слиз, роблячи його відносно непрохідним для сперматозоїдів, а також зменшують можливість живлення заплідненої яйцеклітини в матці, якщо овуляція все ж відбулась. Після припинення прийому таблеток можливість завагітніти відновлюється. Не всі жінки за станом свого здоров’я можуть приймати такі препарати. У жінок-курців вони серйозно підвищують ризик розвитку серцево-судинних хвороб. Є також інші протипоказання для застосування гормональних таблеток: вроджені вади розвитку серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба другого та третього ступеню, цукровий діабет (середнього та тяжкого ступеню), злоякісні пухлини будь-якої локалізації, доброякісні пухлини печінки, вірусний гепатит та ін. Метод протипоказаний матерям, які годують груддю.
Дія протизаплідних гормональних таблеток послаблюється при тютюнокурінні, вживанні великих доз алкоголю, блюванні, прийомі транквілізаторів, антибіотиків, знеболюючих засобів та інших препаратів. Іноді виникають ситуації, коли від вживання таблеток доводиться відмовлятись: травми, депресії. Протизаплідні таблетки не захищають від СНІДу та інших захворювань, що передаються статевим шляхом.
Внутрішньоматкова контрацепція. Внутрішньоматкові спіралі можуть бути достатньо надійним (98%) засобом контрацепції для тих, хто не може приймати протизаплідні гормональні препарати. Їх використання не вимагає утримання від статевого життя. Маленький пристрій, що містить металеву спіраль, вводиться в порожнину матки лікарем-гінекологом, в результаті хімічний склад слизу шийки маткизмінюється, що і запобігає просуванню сперматозоїдів. Ця процедура здійснюється тільки в медичних закладах. Найбільш слушним моментом для встановлення спіралі є останній день менструації, перші 6 тижнів після пологів або медичного аборту. Спіраль розрахована на довгий термін використання - від 2 до 5 років, але потребує постійного контролю, адже повне або часткове випадіння спіралі може призвести до незапланованої вагітності.
Внутрішньоматкові спіралі не рекомендується використовувати жінкам, які мають кількох статевих партнерів, які ще не народжували, а також при болючих менструаціях. Спіраль може посилювати менструальні виділення.
Бар’єрна контрацепція. До засобів бар’єрної контрацепції відносяться презервативи, діафрагми, а також губки.
На сьогоднішній день презерватив є єдиним засобом для профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ/СНІД. При правильному користуванні практично виключено настання вагітності, надійність складає 98% за таких умов: необхідно купувати презервативи тільки в аптеках з написом на упаковці «перевірено електронікою», зберігати подалі від джерел тепла і світла (не в кишені), використовувати лише один раз, надівати тільки після настання ерекції до початку статевого акту, не застосовувати для змащування будь-які креми, що містять рослинні та синтетичні олії, оскільки вони руйнують матеріал презерватива. Для штучного зволоження використовувати спеціальні лубріканти.
У випадку пошкодження або розриву презервативу, жінці необхідно негайно спринцюватися, незалежно від того, відбулося сім’явиверження, чи ні. Для цього використовують розчини, які легко приготувати у домашніх умовах. Одну чайну ложку лимонної або оцтової кислоти розвести на один літр води. Розчин на смак має бути слабкокислим. Спринцюватися необхідно теплим розчином, ретельно вимиваючи сперму. Обов’язково необхідно звернутись до лікаря за призначенням термінової контрацепції (гормональні таблетки або введення внутрішньоматкової спіралі). Презервативи знижують ймовірність інфікування для обох партнерів.
Діафрагми, губки - засоби бар’єрної контрацепції, які використовує жінка. Вони перешкоджають проникненню сперматозоїдів в матку. Ці прилади вводяться в піхву на короткий час при суворому дотриманні правил гігієни. Поки контрацептив знаходиться у піхві, не можна підмиватися, приймати ванну, сприннальні пероральні таблетки, мають дуже високу ефективність. Діафрагми, губки - засоби бар’єрної контрацепції, які використовує жінка. Вони перешкоджають проникненню сперматозоїдів в матку. Ці прилади вводяться в піхву на короткий час при суворому дотриманні правил гігієни. Поки контрацептив знаходиться у піхві, не можна підмиватися, приймати ванну, спринцюватись. Надійність запобігання вагітності невисока - 50-70%.
Хімічні засоби контрацепції. Дія сперміцидних препаратів спрямована на руйнування сперматозоїдів без пошкодження тканин піхви. Ефективність методу невисока - 50-70%, залежить від правильності використання. Сперміциди випускаються в дев’яти формах: гелі, пасти, пінки (аерозолі), розчинні свічки, пінисті свічки, пінисті таблетки, мазі, розчинні плівки, губки, просякнені розчином.Сперміциди поряд з протизаплідною дією знижують ризик зараження інфекціями, мають протизапальну дію. Інколи можуть викликати виділення з піхви або, навпаки, посилювати сухість слизової (в залежності від форми контрацептиву).
Перерваний статевий акт. Метод планування сім’ї, під час якого чоловік повністю виводить статевий член з піхви жінки безпосередньо перед сім’явиверженням. Сперма не потрапляє до піхви і запліднення не відбувається. Головний недолік цього методу - низька ефективність (40-50%). Перерваний акт пов’язаний з певним психологічним дискомфортом, тому не рекомендується лікарями як спосіб контрацепції.
Стерилізація. Цей спосіб контрацепції полягає у перев’язуванні маткових труб у жінок або сім’яних канатиків у чоловіків за допомогою хірургічного втручання. На сьогодні стерилізація вживається тільки за умови, якщо людина остаточно вирішила ніколи не мати дітей. Дає майже стовідсоткову надійність, не впливає на потенцію та почуття сексуального задоволення.
Природні методи регулювання запліднення. Використання природних методів планування сім’ї не шкодить здоров’ю, робить родину незалежною від контрацепції, не порушує етичних норм, дає можливість з певною мірою надійності попередити небажану вагітність. Крім того, природні методи прості в опануванні.
Календарний метод. Цей метод можуть використовувати лише жінки з регулярним менструальним циклом, який триває не менше 24 днів. Запліднення можливе при дозріванні та виході яйцеклітини у черевну порожнину, тобто після овуляції. Для визначення «сприятливих» і «несприятливих» для зачаття днів необхідно вести календар менструального циклу. Відлік ведеться від першого дня менструації. Початок плідного періоду вираховується за формулою: тривалість менструального циклу мінус 18 = день менструального циклу, який є початком плідного періоду. Наприклад, менструальний цикл жінки складає 28 днів, початок плідного періоду 28 - 18 = 10, тобто, десятий день менструального циклу. Останній день плідного періоду вираховується за формулою: тривалість циклу мінус 11 = день циклу, який є днем закінчення плідного періоду. Наприклад, 28 - 11 = 17. Таким чином, плідний період жінки, тривалість менструального циклу якої становить 28 днів, продовжується з 10 до 17 дня циклу. В цей період вірогідність зачаття найбільша. В інші дні можливість завагітніти значно менша. Надійність календарного методу невелика - лише 30%.
Симптотермальний метод. При правильному використанні ефективність становить 93%-97%. Суть методу полягає в спостереженні та інтерпретації одночасно трьох основних симптомів (вагінального слизу, базальної температури, стану шийки матки), які супроводжують плідний період жінки. Такі спостереження дозволяють кожній жінці дітородного віку, незалежно від індивідуальних особливостей її організму і фізіологічного стану, чітко окреслити період потенційної плідності і виключити в ці дні статеву близькість (якщо не планується зачаття) чи навпаки, успішно використати їх для зачаття.
Кожна жінка для вибору методу контрацепції має звернутися до фахівців.
Батьківство – це кровне споріднення батьків з їх дитиною, яке визначається на основі документів про шлюб і свідоцтва про народження дитини та на добровільному визнанні себе батьками дитини, яка народилася поза шлюбом.Батьківство – соціально-психологічний феномен, що являє собою сукупність знань, уявлень та переконань стосовно себе у батьківській ролі, які реалізуються у всіх проявах поведінкової складової батьківства. Також батьківство, як надіндивідуальне ціле включає такі складові: подружня пара, яка вирішила дати початок новому життю та сама дитина. Батьківство може бути як біологічним, так і прийомним. Батьківська компетентність – комплексна динамічна характеристика подружньої пари, що виявляється в актуальній здібності до якісного виконання батьківських функцій стосовно народження, догляду, виховання та розвитку дітей.
Соціальна роль батьків у вихованні дітей важка тим, що на перший погляд видається очевидною. Саме ця очевидність створює чимало психологічних пасток під час їхнього засвоєння. Ось деякі з них:
- «пастка простої мети» – відмова від наявності життєво важливої мети в ролі батьків («годую, одягаю, що ще потрібно?»);
- «пастка нормальності», або «все, як у людей» – потенційна відмова від розуміння і прийняття унікальності свого життя і життя членів своєї сім’ї;
- «пастка правоти сили» – відмова від усіх можливих способів вирішення конфліктів, крім силових чи пов’язаних з демонстрацією сили;
- «пастка віку» («я ще молодий», «дитина ще нічого не розуміє, хай матір з нею вовтузиться») – орієнтація на вік як критерій розвиненості людини;
- «пастка подарунка» («я йому все купую, що захоче») – підміна життєвої важливості в стосунках речами, ігнорування цінності людського спілкування;
- «пастка споживацтва», або «в сім’ї можна розслабитися» – почуття інших членів сім’ї не враховуються;
- «пастка переваги статі» – відмова від вирішення життєвих завдань невідомим чином (жіночим);
- «пастка соціальної цінності статі» («хлопчик собі завжди дорогу проб’є», «чоловіка скрізь на роботу візьмуть») – відмова від життєво важливих переживань як непотрібних;
- «пастка ревнощів до дітей» – необхідність рахуватися з тим, що увага дружини належить маленьким дітям;
- «пастка очікуваної обов’язкової любові», наприклад, «я тобі батько, тому ти мусиш мене любити і поважати».
Батьківське ставлення – поєднує емоційні переживання та почуття, пов’язані з дитиною, поведінкові стереотипи, що появляються у спілкуванні та поводженні з нею, особливості її сприймання та розуміння. Батьківське ставлення має прямий вплив на формування дитячої особистості, і цей вплив може носити як позитивний, так і негативно-протилежний характер. У психолого-педагогічній літературі зустрічаються описи ставлення батьків до дітей, що визначають конкретні способи взаємодії з дітьми: прийняття – неприйняття дитини, взаємодія – уникнення контактів, визнання свободи дій – надмірна вимогливість, повага до прав кожного в сім'ї – надмірне обмеження свободи.
У ставленні батьків до дітей акумулюється вся система внутришньосімейних відносин, у них знаходять свій прояв особливості подружніх взаємин, стосунки дорослих зі своїми батьками, зовнішні соціальні зв’язки. Особливу увагу слід приділяти навичкам і формам спілкування батьків, аналізу взаємодії в сім'ї, розвитку пошани до особистості дитини. Батьківське ставлення повинно ґрунтуватися на усвідомленні сприйняття з погляду дитини того або іншого типу батьківського ставлення.
Батьківські почуття – це особлива група почуттів, яка займає важливе місце в житті людини серед інших емоційних зв'язків, вони забарвлюють батьківське ставлення. Їхня специфіка полягає в тому, що турбота батьків про дітей необхідна для підтримання життя дитини. А потреба у батьківській любові є життєво необхідною для маленької дитини. Любов кожного з батьків – джерело та гарантія емоційного благополуччя людини, підтримки її психічного, фізичного та духовного здоров’я.
Компоненти батьківської любові:
- прив’язаність (на рівні біологічних інстинктів);
- турбота про дитину (про її здоров'я, фізичне і духовне благополуччя);
- чуйність, доброзичливість, повага до дитини.
Батьківська любов має різні рівні – це любов-турбота про тілесне благополуччя дитини та любов-турбота стосовно її внутрішнього „Я”, до її здатності приймати індивідуальні рішення.
Слід розвивати в собі уміння розуміти відчуття членів сім’ї, перш за все, дитини, і адекватно виражати свої відчуття, а також розвивати навички самоаналізу виконання батьківської ролі.
Стиль сімейного виховання являє собою своєрідне поєднання перелічених вище ціннісних орієнтацій подружньої пари, батьківських установок та сподівань, батьківського ставлення, батьківських почуттів, батьківських позицій, батьківської відповідальності. Саме стиль батьківської поведінки впливає на формування особистості дитини, розвиток соціальних навичок.
Типи батьківського контролю:
- авторитарний (холодні стосунки, високий рівень контролю),
- ліберальний (теплі стосунки, низький рівень контролю),
- демократичний або авторитетний (теплі стосунки, високий рівень контролю)
Можна додати ще й четвертий індиферентний стиль сімейного виховання, який характеризується наявністю холодних стосунків між батьками та дітьми при низькому рівні контролю з боку батьків.Стиль сімейного виховання має спиратися на розширення поведінкового репертуару батьків, розвиток узгодженості поведінкової складової стилю сімейного виховання, корекції ідеальних і реальних образів дитини і себе в ролі батьків.
Проблема власної непотрібності серед молодого покоління стоїть гостріше, ніж раніше. Безбатченківщина найбільше пов’язана з народженням дітей поза шлюбом і з розлученнями. Ці причини ведуть до фізичної відсутності батька в сім’ї. До 39% дітей молодше 18 років живуть окремо від своїх батьків. Вплив розлучених батьків на своїх дітей невеликий. Дослідження показало, що половина дітей після розлучення батьків за останній рік жодного разу не зустрічалися зі своїми батьками, кожен п’ятий не бачився з батьком вже п’ять років. Більше половини дітей, чиї батьки розлучилися, ніколи не бували в будинку батька. Буває і так, що батьки живуть з сім’єю, але емоційно і фізично відсутні. В повній сім’ї 25% дітей безпосередньо взаємодіють зі своїми батьками хоча б годину на день. Решта проводять зі своїми батьками менше 30 хвилин на день. Майже 20% старшокласників розмовляють зі своїми батьками не більше 10 хвилин підряд протягом місяця. За даними «Центру цифрових технологій майбутнього», 25% дорослих стурбовані тим, що їхні діти проводять в інтернеті багато часу, 53% вважають кіберзлочинність реальною загрозою, а 63% висловлюють схвильованість через спілкування їхніх дітей у віртуальних співтовариствах, вбачаючи у цьому реальну загрозу власним дітям. Понад 28% опитаних дітей готові надіслати свої фотографії незнайомцям у Мережі. 17% без вагань повідомляють інформацію про себе і свою родину – адресу, професію, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі, навіть не замислюючись, навіщо незнайомцям така інформація. 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих. 28% дітей, побачивши в інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоча б один раз спробували їх купити, а 11% − спробували купувати наркотики. Близько 14% дітей час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги. У США 90% опитуваних дітей та підлітків віком від 8 до 16 років зізналися, що, виконуючи домашні завдання, часто натрапляли в он-лайновій мережі на порнографічні зображення.
Батьки бувають різними. У великій мірі якими батьками стають люди залежить від сім’ї в якій вони зростали. Коли у сім’ї вперше народжується дитина, у молодих батьків виникає безліч думок: як до неї звертатися, що з нею робити і чи готові вони взагалі бути гарними батьками? Звичайно, можна прочитати купу книжок і журналів, передивитися інформацію з Інтернету, проглянути масу телевізійних передач, які підкажуть, як стати ідеальними батьками. Але, в реальності молодим людям доведеться самим щось робити, щоб виконати ролі батьків якнайкраще. Перш ніж планувати зачати та народити дитину, майбутнім батькам якнайкраще буде провести довгу і серйозну розмову. Так, принаймні, вони будуть знати, які батьківські ідеали має кожен з них, коли мова зайде про виховання дитини. Не обов’язково мати однакові погляди з приводу виховання майбутніх дітей, але дуже важливо знати, що думає і відчуває кожний з майбутніх батьків. Таким чином у них з’явиться можливість прийти до певної угоди, яка задовольнить обох.Коли народжується дитина – це приголомшлива щаслива мить, але і також час, наповнений хаосом і сумнівом. Молоді батьки стикаються з численними ситуаціями, коли не знають що робити, як себе вести по відношенню до дитини та один до одного. Важливим тут є те, що потрібно залишатися спокійним і зосередженим. Звичайно, просто про це казати, але дуже складно зробити, і все зводиться до того, що все можна зробити краще, ніж інколи це робиться молодим подружжям. Інстинктивно, люди здатні виростити своїх дітей і подбати про них. Багато людей інстинктивно роблять все краще для своїх дітей. Суть полягає в тому, що у природі людини закладено захист та виховання дітей, і це те, що більшість людей і робить з власними дітьми. Чи означає це, що вам не варто турбуватися про те, що і як ви будете робити, піклуючись про вашу майбутню дитину? Ні! Коли ви станете матусею чи татусем, вам завжди, як батькам, слід буде намагатися доглядати та виховувати власну дитину якнайкраще і залишатися відкритими для пізнання нових речей.
Як стати найкращими батьками для власної дитини? Все ваше життя ви докладаєте зусиль, щоб бути гарною людиною. Так і у батьківстві – для того щоб стати найкращими батьками для власної дитини треба докласти зусиль до особистісного розвитку. Особистісний розвиток – це найкращий подарунок, який ви можете зробити собі й оточуючим вас людям. Це допоможе не тільки вам, але також вашому майбутньому подружжю і дитині, так як вони будуть бачити ваші позитивні результати і будуть наслідувати ваш приклад, щоб теж стати краще. У вас є все, щоб бути чудовими батьками. Все що вам потрібно робити – це розвивати власні корисні навички, щоб стати найкращими батьками для власної дитини. Обов’язки батьків є найбільш важливими в житті. Для того щоб стати для дитини гарними батьками, необхідно проявляти рішучість і прикладати чимало зусиль. Необхідно постійно працювати над собою, щоб стати хорошими батьками і виховати щасливих і здорових дітей. Ключовим елементом успіху в будь-якій галузі є наполеглива праця. Чи готові ви зробити все, що потрібно, щоб виховати хороших дітей? Якщо ви хочете бути хорошими батьками і виховати хороших дітей, ви повинні давати їм якісні зразки для наслідування. Ви чуєте про це не в перший раз? Але в основі виховання лежить проста істина: для того, щоб виховати хороших дітей, не варто лицемірити з ними. Ви маєте стати взірцем для наслідування для власної дитини. Навіть, якщо діти свідомо не будуть визнавати вас своїм кумиром, ви будете для них саме таким чи такою. Ви будете найголовнішою людиною, якій ваші діти будуть прагнути догодити. Усвідомлення того, що батьки є авторитетом для власних дітей, може принести користь усій сім’ї, якщо батьки мають високі моральні та духовні якості. Тільки так батьки в якості позитивного зразка для наслідування дитиною зуміють якнайкраще вплинути на неї. Батькам необхідно проводити багато часу з власними дітьми. Якщо ви, ставши батьками не будете мати часу на спілкування та взаємодію з власними дітьми – це вийде вам боком. У цьому відношенні вам не вдасться обвести своїх дітей навколо пальця. Вони завжди будуть знати: проводите ви з ними достатньо часу чи ні. Тому, не будьте егоїстичними і вас вразить позитивний результат від того часу, який ви будете проводити із власними дітьми. Вам необхідно буде постійно демонструвати дітям свою любов до них. Розповідати їм про те, як ви їх любите, і яку роль вони відіграють у вашому житті. Це і є найбільш важлива складова хорошого виховання. Батькам завжди слід уважно слухати те, що намагаються сказати їм їхні діти. Треба говорити дітям про те, що вони мають дуже велике значення у вашому житті і що вам дуже цікаво те, що вони хочуть вам сказати. Також, необхідно створити для своїх дітей відчуття того, що вони знаходяться під захистом. Заспокоюйте їх, коли їм страшно. Не кажіть їм того, що може їх налякати і прагніть оберігати їх від сімейних проблем, які можуть тільки налякати та схвилювати їх. Якщо ви хочете бути хорошими батьками, вам також необхідно буде хвалити свою дитину. Коли ваша дитина пізнає щось нове або досягнє певної мети, вам необхідно сказати їй, що ви нею дуже пишаєтеся. Якщо ваша дитина допустить помилку, не варто говорити їй, що вона погано вчинила. Вам, як хорошим батькам, слід пояснити їй чому цей вчинок був неправильним і як слід поводитися гарно.Ставтеся до своєї дитини справедливо і чітко пояснюйте їй свої принципи. Якщо у вас буде кілька дітей, ставтеся до них однаково, не виділяйте якоїсь дитини серед всіх інших. Коли у вас з’являться діти, ви зрозумієте, що немає єдиної конкретної правильної відповіді на всі питання виховання. Якщо ви будете постійно вчитися чомусь новому у мистецтві батьківства, то згодом відкриваєте для себе нові способи вирішення тих чи інших питань. Багато батьків постійно забувають про своє власне дитинство, чого не слід робити. Що допомагало вашим батькам у вашому вихованні? А що заважало? Дані питання є для вас хорошим початком у вихованні власної дитини.
Пам’ятайте: не існує ідеальних батьків або ідеальних дітей. Всі батьки в певний момент можуть впадати у відчай. Виховання дітей забирає багато часу та енергії. Процес виховання може бути також ускладнений проблемами, пов’язаними з роботою, рахунками, які необхідно оплачувати, або проблемами у взаєминах. Ситуація погіршується, якщо виникають проблеми з наркотиками або алкоголем. Хороших батьків характеризує здатність справлятися з важкою ситуацією, навіть незважаючи на сторонні проблеми. Коли ви перебуваєте в розпачі, корисно зробити перепочинок. Час від часу відпочинок від батьківських обов’язків потрібний кожному. Якщо хтось із членів вашої родини може вам допомогти у догляді за дітьми, не відмовляйтеся від такої допомоги. Займайтеся справами по дому по черзі, обов’язково обговорюючи та плануючи всі домашні справи. Дуже важливо досягти порозуміння з власними дітьми. Але сучасні діти потрапляють в світ, якого не існувало в той час, коли дітьми були їх батьки. Проблема полягає ще й в тому, що багато молодих людей, спочатку стають батьками, а потім вже починають замислюватися як доглядати за власними дітьми та як їх виховувати. А деякі навіть і не замислюються, й роблять на шляху батьківства багато помилок, яких можна було б уникнути. Вам необхідно знати якомога більше про те, що може загрожувати вашій дитині. Загрози оточують її з різних боків, і зараз, поки ви ще плануєте стати у майбутньому батьками, у вас є можливість визначити їх сутність, а також отримати уявлення про те, чого слід остерігатися. Ви маєте зробити все можливе, щоб захистити свою дитину від всякого роду неприємностей та фізичних загроз, з якими вона може зіткнутися в житті. Небезпека може підстерігати вашу дитину як в реальному житті так і в Інтернеті, тому що Інтернет сьогодні, на жаль, крім користі являє собою джерело потенційних проблем. Не слід дозволяти своїй дитині концентруватися на чомусь одному що б це не було: телевізор, ігри, Інтернет. Якщо дитина займається чимось одним постійно, вона не буде підготовленню до життя. Те ж саме відбувається, коли дитина повністю віддається навчанню і абсолютно не проводить часу з однолітками. На шляху дорослішання, дитині потрібно багато уваги з боку батьків, і ця увага повинна здійснюватися завчасно. Вона може бути спрямоване як на якийсь один аспект її життя, так і на кілька аспектів відразу. Саме батьківська увага допоможе дитині надалі приймати власні рішення. Надмірне опікування або відчуженість можуть мати негативні наслідки для розвитку дитини. У всіх ситуаціях необхідно знаходити баланс.
Якщо дитина вередує – в дев’яти випадках з десяти, це буває, тому, що вона перебуває у дискомфорті з приводу чого-небудь. Дуже важливо бути чуйними до дитини, щоб вчасно надати їй потрібну допомогу. Справжня проблема з дітьми не в тому, що дитина вередлива, неслухняна, капризна, а в тому, що молоде подружжя часто не знає, що означає бути батьками і як виконувати батьківські ролі.
Батьківство є базовою життєвою місією, важливим станом та значною соціально-психологічною функцією кожної людини. Характер батьківства відображається на якості нащадків, стає гарантом особистого щастя людини та основою майбутнього суспільства, саме тому батьківство кожної людини має бути усвідомленим. Батьківство неможливе без батьківської відповідальності, яка в своїй основі має дуальну природу – це відповідальність перед соціумом та відповідальність перед безособистісною природою (своєю совістю). Кожний дорослий член сім’ї має нести відповідальність за інших окремих членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей) і за сім’ю в цілому. Народження дітей вимагає від батьків прийняття батьківської ролі – прийняття на себе відповідальності за долю дитини перед своєю совістю та суспільством. Причому вагома доля відповідальності має спиратися на орієнтацію батьків саме на внутрішню відповідальність перед власною совістю, а не перед суспільством по відношенню до власної дитини.
Завідувач ІАК
КУ «Могилів – Подільський РМЦ ПМСД» О.В.Манжурова