Ювіляра вітали з 90-ю річницею від Дня народження
17 Січня 2017 р.
Минулого тижня в селі Серебрія відзначали День народження гарного господаря, доброго батька, учасника бойових дій у Другій світовій війні Володимира Афанасійовича Мейка. Йому в цей день виповнилося 90 років!
Володимир Афанасійович народився в багатодітній сім’ї, де зростало п’ятеро дітей. Важкі роки випали на долю серебрійчанина. Йому було всього 5 років, як розпочався Голодомор 1932-33 років. Батьки докладали усіх зусиль, щоб врятувати своїх дітей від голодної смерті. А потім розпочалася війна. На той час хлопчині виповнилося вже 17. Батько пішов на фронт, а син вирішив піти у військкомат проситись, щоб і його взяли у солдати. Звісно, юнаку відмовили, веліли ще трохи підрости, але перед його жагучим бажанням важко було встояти.
Я вимагав направлення у військове училище, щоб опанувати професію військового, - згадує Володимир Афанасійович. – Навіть казав, що як одягну військову форму, сам знайду дорогу на фронт. Тому комісар пообіцяв щось придумати.
Невдовзі Володя Мейко вже дивився у вікно вагона-товарняка, не відаючи, куди їде разом з такими як сам сільськими хлопцями. Але трохи згодом до них у вагон підсів моряк, який і повідомив: «Будете хлопці моряками-піхотинцями». Остання зупинка ешелону була недалеко від Владивостока. Перед очима – безкрайнє море. З вуст все того ж моряка почулося: «Японське». «Он воно що», - подумав Володя.
Поки розпочались бойові дії наших військ проти японських мілітаристів, Володимир Афанасійович і його однополчани були справжніми морськими піхотинцями в складі 13-ї морської бригади. Своє перше бойове хрещення вони одержали при звільненні корейських портових міст: Сейкінг, Райсінг, Юке, Ранан, потім аж до 38 паралелі - Гензан.
В 1951 році Володимир Афанасійович повернувся до мирної праці. Працював у ДЕУ дорожнім майстром. Одружившись на Євдокії, звив сімейне гніздо.
Про Володимира Афанасійовича не раз писали в нашій районці. 20 років тому в газеті «Наддністрянська правда» у статті під назвою «Дядя Володя приїхав» такими ж словами повідомляли своїх дідусів і бабусь внуки та правнуки про появу під ворітьми світло-зеленого кольору «Москвича», за кермом якого і був дядя Володя. То він сам розвозив ветеранам села з держгоспівської комори різні крупи, борошно, олію, цукор, молоко по державних цінах. Він поспішав до своїх ветеранів, щоб якось підтримати їх у той важкий час, хоч і сам уже був ветераном. У статті «Далекосхідники» газети «Слово Придністров’я» писалося, що 40 років минуло з дня розгрому мілітаристської Японії. На завершення Другої світової війни у цій важливій операції брали участь радянські воїни, з яких 237 з нашого району, в тому числі серебрійчани Володимир Мейко та Микола Томай.
Отакий героїчний дядя Володя, який проживає на славній вулиці «Партизанська». За бойові заслуги Володимир Афанасійович нагороджений медалями "За мужність", "За победу над Японией", "За освобождение Кореи", на його грудях 22 ювілейні медалі, безліч грамот та нагород.
В день його 90-річчя в теплу затишну хату усі прийшли до ветерана-ювіляра, щоб вручити найдорожчий і найпочесніший подарунок - повагу, любов, визнання. Переповнена людьми оселя говорила без перебільшення про те, що ця людина шанована в Серебрійській громаді.
Вітальні слова Володимир Афанасійович отримав у цей день від сільського голови Олега Будяка, голови районної ради ветеранів Петра Кубаля, зав сектором інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю РДА Тетяни Чувашової, директора ПП «Серебрійське» Сергія Томая, голови первинної ветеранської організації Григорія Будяка, керівників установ села, культпрацівників, школярів, сусідів. Під час своїх вітальних слів гості бажали ювіляру прожити до ста років у здоров’ї, а також дякували за перемогу, яку нам з побратимами здобував ветеран.
Сільський голова від імені громади виніс подяку за внесок у визволення Батьківщини від фашистських загарбників, за післявоєнну відбудову села, за багаторічну сумлінну працю, патріотичне виховання молоді у зв’язку з 90-річним ювілеєм. А ще в цей день на грудях ветерана з’явилася чергова медаль - "За 70 років Перемоги". Нагорода видана Президентом України Петром Порошенком. Не вдалося в цей святковий день ювіляру зустрітися з другом із Вендичан, з яким служив пліч-о-пліч - Василем Біглим. Він, на жаль, захворів. Та хоча Василь …… не зміг приїхати, щоб особисто привітати ювіляра, він передав свої вітання і дружній привіт своєму побратиму.
Під час святкування ведучі розповіли випадок із фронтового життя ветерана, який характеризує його як добру, милосердну людину. Це було в Кореї. Володимир Афанасійович йшов вулицею і зустрілася йому худенька, знесилена від голоду дівчина-японка Ія. Вона мімікою закликала солдата піти з нею. Коли дівчина привела солдата додому, він побачив, що в Ії помирала маленька дитина від голоду. Володимир Мейко мав можливість допомогти цій жінці і врятувати від голодної смерті її дитину, тому що працював саме тоді пекарем у військовій частині. Хліб був лише для солдат, але милосердя перемогло, і він дав жінці рятівний хліб.
Ветераном гордяться в місцевій школі. Він там частий гість, як і на всіх святах, що проводяться в селі. В кімнаті бойової слави золотими літерами вписано ім’я Володимира Мейка. А у експозиції є книга про Володимира Афанасійовича, як він перебував у Японії.
Ось як згадує ті часи ветеран: - Я служив в 13-й бригаді морської піхоти, в 74-му батальйоні, а Василь Бєглий - в 77-му. Я був в такому батальйоні, що страшно згадувати. Одного разу, коли ми йшли, японці почали обстрілювати нас із чого тільки можна. Мене тоді поранили. Коли захотів підвестися, зрозумів, що ноги нерухомі. Згодом мене затягнули на торпедний катер. Так і врятували. А після того бою нашими солдатами, в основному українцями, там все було встелено.
Поміж вітальних слів, подарунків і спогадів фронтовика лунали різдвяні колядки, які під баян усі співали гуртом. Але особливий подарунок рідним та гостям зробив сам ювіляр, заспівавши свою улюблену пісню "Раскинулось море широко", що не залишило байдужим нікого в хаті.
Пройшло немало часу з тієї війни, і ветеранів залишились одиниці. Жива історія відходить у вічність. Тому побувати на 90-річних іменинах у Володимира Мейка - було за честь.
Нехай Ваш героїчний життєвий шлях, Володимире Афанасійовичу, буде прикладом для молоді і вселить в їх душу великий патріотизм та любов до рідної Батьківщини.
Лариса ЗНАК